Ірина Федишин - Біль

Є біль,
про який нікому не скажеш.
Є сльози,
які не побачить ніхто.
Ти людям
усмішку знову покажеш,
а серце розбите
не склеїть ніхто.
Бо знаєш, як болить, коли ніхто
не бачить, коли душа кричить, а серце тихо плаче.
Ніхто не знає, як болить душа, коли втрачає те, чим так жила.
Коли у грудях цілий світ згасає, а серце все одно когось чекає.
Ніхто не знає, як болить душа, коли втрачає те, чим так жила.
Коли у грудях цілий світ згасає, а серце все одно
когось чекає.
Є миті,
які неможливо забути.
Є спогади,
які опікають до сліз.
Є люди, яких неможливо вернути.
І біль, що назавжди у серці застиг.
А знаєш, як болить, коли ніхто не бачить, коли душа кричить, а серце тихо плаче.
Ніхто не знає, як болить душа, коли втрачає те, чим так жила.